Українська культура в Одесі
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Одеса — місто у моря, місто з багатою культурою, місто, яке деякі називають «мамою». Тут зародився кінематограф та з’явився абсолютно новий вид гумору (одеський). Одеса — це безтурботна і авантюрна суміш різних культур та традицій. У цьому місці водночас надихались і працювали Михайль Семенко, Юрій Яновський, Олександр Довженко, Микола Бажан та інші українські митці.
Сьогодні на честь дня Одеси ДеКімната розкаже про кілька культурних явищ, які пов’язані з цим містом.
«Голлівуд на березі Чорного моря», — Юрій Яновський
Взагалі перші фільми одеської кінофабрики почали виходити у 1907 році, але 23 травня 1919 року, коли кіно і фотоапаратура всіх приватних студій була націоналізована, вважається днем народження першої в країні кіностудії.
У 20-і роки кіностудія притягувала багато відомих людей. Там побував новатор театру Лесь Курбас, скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Василь Кричевський та Олександр Довженко, який почав свою кінокар’єру саме в Одесі. Завдяки технічному і творчому персоналу, виробничій інфраструктурі та сприятливим географічним умовам кіностудія здобула славу, а деякий час навіть була одним з найпопулярніших місць у країні. Олександр Довженко зняв тут свої перші кінострічки: «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання», а його останній фільм, знятий на одеській кіностудії «Арсенал» став культовим. Сьогодні його вивчають всі кіновузи світу. Кіносценаристами працювали Микола Бажан, Юрій Яновський, Михайль Семенко та інші.
Роман «Майстер корабля»
«Майстер корабля» — це перший український мариністичний роман. Його сторінки ніби просякнуті морем, воно захоплює серце головного героя твору То-Ма-Кі: «Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці». На написання цього роману Юрія Яновського надихнула робота на Одеській кінофабриці. Він жартівливо називав її «Голлівуд на березі Чорного моря» та написав про неї нарис із такою назвою. До речі, умовив його приїхати в Одесу Михайль Семенко, який ніколи не боявся пробувати щось нове.
Роман порушує теми кіномистецтва, кораблебудівництва, любові до моря, кохання, дружби та майбутнього України. У персонажів тексту багато реальних прототипів, наприклад до Олександра Довженка, а про Михайля Семенка навіть є окрема сторінка.
Одеська кіностудія сьогодні
Одеська кіностудія продовжує роботу навіть під час повномасштабного вторгнення росії. Наразі триває робота над повнометражним художнім фільмом «Режисер». Ця кінострічка присвячена Олександру Довженку. Розкажуть про початок карʼєри відомого режисера, покажуть атмосферу Одеси 1926-х років та висвітлять інші відомі постаті того часу.
В кіностудії працює Музейно-виставковий комплекс, який постійно оновлюється. Там можна побачити різні кінематографічні артефакти, дізнатися детальніше про різні періоди історії Одеської кіностудії, подивитися на виставку костюмів та декорацій. Також вона надає послуги оренди павільйонів, цехів і залів та складських приміщень, пропонує прокат декорацій, реквізиту і техніки.
Чому Одеса столиця гумору
Одесити — особливі люди. Попри будь-які труднощі вони намагаються у всьому знаходити позитив та жартувати. З 1973 року кожного 1 квітня в Одесі проводять фестиваль «Гуморина». Це невід’ємна частина одеського життя. Перші гуморини проходили на стадіоні, влаштовували карнавал, парад старих автомобілів, показ кінокомедій, конкурси карикатур і гумористичних фотографій. У 2014 році Гуморину скасували через вторгнення російських військ на територію України, але в 2017 році вона відновилася. У 2022 році після повномасштабного вторгнення росії одесити провели Гуморину у формі благодійного онлайн-марафону на підтримку ЗСУ.
Степан Олійник
Чимало українських митців надихала Одеса, наприклад Степан Олійник — український поет-гуморист і сатирик. Не дивно, що життя зв’язало його саме з Одесою. Він вступив до одеського педагогічного інституту, поєднуючи навчання і літературну діяльність. Разом із друзями Олійник рубав дрова одеситам дворучною пилкою та колуном і заробляв на цьому гроші.
Вночі 1931 року Степана Олійника заарештували в його ж студентському гуртожитку. Посадили в одеську в’язницю та звинуватили як «ворога народу». Його, можна сказати, звинуватили в тому, що він ходив на лекції у сорочці-вишиванці та писав вірші українською мовою. Згодом Олійнику пощастило врятуватися з в’язниці. Частина його творчості надихана одеським колоритом. Наприклад, гуморески з циклу «Одеські замальовки».
В Одесі на привозі
Ринок одеський. Возів цілий ряд. Батько й синок продають виноград. Батько — то грона, то гирі кладе. Син, помічник його,— касу веде: Гроші приймає, щоб їх берегти, Здачу дає — із п'яти, з десяти... Батько торгує завзято, аж змок. Чує — гука йому з воза синок: — Годі вам, тату, уже торгувать! — Годі, бо здачу вже нічим давать! — Як же це так! — тата кинуло в гнів. — Ти ж в кожнім класі два роки сидів!
(Степан Олійник — з одеських замальовок)
Commenti