Хто такі Маркузе де Рояль — інтерв’ю з творцями нового театрально-комедійного шоу
Колаж: Дар'я Вовкотруб
Маркузе де Рояль — театрально-комедійне шоу, яке особливе своєю концепцією, динамікою й трансформацією. Кожна їхня вистава змінюється, а сценарій розвивається. З Маркузе де Рояль ви опинитеся у театралізованому барі з вайбом «Великого Гетсбі», джазових акордів та загадковості, переплетеної з сучасною комедією. Творці Маркузе де Рояль прагнуть надати стендапу та імпровізації нового амплуа та об’єднати з театром. Проєкт творять актори Влад Савченко (Боб), Ігор Кравченко (Луї) та Артем Мунтянов (Майкл), а також, співають Мар’яна Мицяк (Марі) та Катерина Полєтаєва (Роуз).
Концепція: у Києві є джазовий бар у стилі 20-х років 20 столітті, який відкрив мосьє Маркузе для своєї загадкової коханої, на ім’я Маркіза… Щоб привернути її увагу він вирішив влаштувати театрально-комедійне шоу. І тут понеслося…
Сьогодні у ДеКімнаті в рубриці ДеТеатр представляємо вам інтерв’ю з творцями Маркузе де Рояль.)
— В чому полягає концепція з баром, Маркузе та Маркізою?
Артем: Коли ми обирали стилістику, в якій хотіли грати, і взагалі, де б відбувалося дійство, я такий: «Хочу, щоб там був бар». Це як заклад Маркузе. Я дуже хотів бар, тому я його зробив — знайшов всі деталі, скрутив, і мені допомагали. Коротше, ми зробили цей бар. Тому бар є і буде.
Маркузе — директор закладу. Вінсент Маркузе. І ми хотіли зробити для нього свою історію, якусь драматичну. Обрали драматично-комедійну лінію. Ми думали — що ж із ним може відбуватися такого, що може зацікавити нас, глядачів? Тож він має кохання, тягу до когось. Ми назвали її Маркіза. І він тепер шукає цю свою Маркізу, він дуже в неї закоханий, не знає, як її знайти, готується до її приходу. Він цей заклад взагалі відкрив для неї. І от він думає: прийде вона чи не прийде. Маркузе її весь цей час чекає, і тому і заклад по факту працює. А вона чомусь не приходить.
— Якщо з нею щось станеться — заклад закриється?
Артем: Не закриється. Мені здається, що весь час буде якась причина для того, щоб заклад працював. Це може бути і кохання, і гумор, і стиль, і будь-що.
Ігор: І також зникнення роялю. У нас є варіант нового сценарію нашої вистави, і там також є конфлікт з викраденням роялю, який ми шукатимемо. Там можна крутити багато — і взаємини наші один з одним, і до співачки, і між музикантами, і пошуки роялю. Кожен з нас не просто так виходить і заходить. У кожного є своя лінія, сенс, кожен несе якусь думку. Це конфлікт, який можна провести від початку, що зник рояль. І від кінця — де ж рояль?
Артем: Є загальний скелет Маркузе де Рояль, який весь час змінюється. І тому навіть людям може бути цікаво приходити по декілька разів, бо кожен раз щось нове.
Ігор: Кожен виступ різний. А можна мені матча на воді? Матча на воді! [цей момент ми домовилися вставити в інтерв’ю, — ред.]
Влад: Чому взагалі Маркузе де Рояль і чому це створилось: тому, що стендап це теж професійна річ і люди теж повинні професійно до цього підходити. Бо вийти й розповісти своє життя на сцену, таке відчуття, що зараз може кожен. Але це не так — повинна бути як мінімум якась впевненість в собі, ораторське мистецтво. І тому ми вирішили: концепція то є, але все для того, щоб все об'єднати й показати людям, що стендап теж може бути професійним та цікавим, театралізованим. Це вистава з елементами стендапу та імпровізації, але все одно драматургічно. Ми до цього йдемо.
— Розкажіть про характер Маркізи. Яка вона?
Ігор: Ми придумали її загадковою. Артем у нас багатий на гарні слова. Вигадував, що вона наче квітка, яка вночі розквітає, тільки вночі вона квітне. Можна прямо цитати.
«Він відкрив це місце для недосяжної Маркізи. Вона сором'язлива, але впевнена. Вона тендітна, але амбіційна. В її присутності розквітає найзів'яліша оранжерея, а іскри в погляді спалюють все».
Влад: Ми ще думаємо, чи варто її показувати. Можливо це буде якийсь образ. Ми в її описі не хотіли казати, чи вона має блакитні очі, чи що вона там струнка.
Артем: Будь-хто може уявити цю жінку. Немає конкретного опису, що вона якась струнка, в неї каштанове волосся. Вона не прив’язана до зовнішності. Будь-хто може уявити свою Маркізу. І це якось цікавіше.
На фото не Маркіза. Але якщо хочете, думайте, що це вона.
— Ви відіграли вже три вистави. Що змінилося з першої вистави — як ви трансформуєтесь та вдосконалюєтесь?
Ігор: Кожен виступ у нас трансформується. Кожного виступу ми знаходимо якийсь сенс. Ми не можемо просто робити хіханьки-хаханьки, що я там стою на цвяхах, я переїжджаю, а я там постійно міняю дівчат. Ми зараз стараємось знаходити сенс.
Влад: Ми постійно прагнемо того, щоб люди гармонійно розуміли драматургію. Я не скажу, що це прям складна драматургія, головне, щоб її розуміли. Тоді це буде наша маленька перемога — що ми змогли цю драматургію поєднати зі стендапом та імпровізацією.
Ігор: Багато коментарів чули, що хіханьки-хаханьки, і це зачепило мене. Я сам не міг дати відповідь, поки ми з хлопцями якось не зібралися і не подумали, так, а що з цим всім робити? Тут треба дійсно пробудовувати сюжет, пробудовувати драматургію, аби це зерно зросло.
Влад: Помилки — це нормально, особливо, коли ви стикаєтесь з цим вперше і коли до вас такого ще ніхто не робив, нема де підглянути. Ми і самі ставимо. У нас немає поки режисера, який нам би прийшов би і сказав би треба так і так.
— Які речі обов'язково є в кімнаті Маркузе?
Ігор: телефон, сигара, склянка.
Влад: Він може випити, він любить — він смакує, це розслабляє.
Артем: У нього типу як свій кабінет, от він там з сигарами, з портретом Маркізи, сумний. А чому телефон? Тому що він очікує, що Маркіза подзвонить.
— А в кімнаті Маркізи?
Влад: Це парфум точно. Рожевий. Гребінець.
Артем: Скрипка. Або маленький рояль.
Ігор: Маленька шкатулочка з балериною.
Влад: А уявіть, що ми всі знаходимось в шкатулочці і Маркіза нами керує. І це все в неї в голові.
— А чого ніколи не буде в їхніх кімнатах?
Влад: У Маркізи точно не буде інших чоловіків та гральних карт.
Ігор: Треба подумати над конфліктом. У неї не буде того, що її бісило би. Наприклад, якщо її бісять наші капелюхів — в неї їх ніколи не буде. І може тому вона і не приходить до нас. Така якась деталь. Можливо, в неї немає квітів. От ми описуємо її як оранжерею, що вона вся квітне, а раптом насправді вона терпіти не може квіти, в неї павутиння, в неї пил вдома.
Артем: У Маркузе точно не буде цукру. І дзеркала.
— І наостанок — які ваші найближчі плани?
Артем: У нас план зібрати навколо себе більше людей, яким буде подобатися наша вистава. Те, що ми створили, воно досить якісне, воно набере ще більше сенсу, ще більше ваги і ми хочемо, щоб люди це побачили. Бо як показують наші минулі виступи, то людям дуже подобається. Ще ми хочемо в турне. Ми хочемо більше… Є чим дивувати глядача. Але на це потрібен час. Так що хай просто чекають.
Ігор: Ми хотіли би спробувати зіграти на більш великій сцені. Наприклад, Пепперс клаб, Будинок кіно. Ми би хотіли просто розширити це до того, щоб ввести ще музикантів, контрабасик якийсь. Якщо ми ще й зробимо ще колаб зі Шмальгаузен…. Шмальгаузен ми любимо. Шмальгаузен, зв'яжіться з нами.
На фото не брати Кличко. Але якщо хочете, думайте, що це вони.
Ми хочемо більш театралізованої імпровізації, щоб це було не просто гигигага. але щоб це було гигигага і глядач такий в результаті: «Ого, оце драма. Оце, оце трагедія… Оце ви, типу, там два брати Кличко, наприклад, два брати Кличко, які не впізнали один одного, але ви потім об'єдналися і зробили разом кар'єру, а потім вас доля розлучила і глядач вам співчуває…».
Нові костюми, записати пісні хочеться. Зробити альбом, можливо. Щось таке, щоб Маркузе розростався не тільки як одна вистава, а щоб це були і літературники, і просто комедійні івенти.
Влад: донести людям і показати, що існує трохи інший стендап та інша імпровізація. Змінити уявлення про стендап. Показати людям, як це ще може бути.
Comments