Про життя скандального героя Михайля Семенка
Колаж: Сюзанна Рівняк
Михайль Семенко — митець, який перезавантажив українську літературу. Майстер епатажу та бунтівник з чутливою душею. Поет, що спалив свого «Кобзаря» та на попелі старого «культу» створив новий літературний жанр, який запам’ятовується з першої секунди читання. Звідки Михайль Семенко черпав своє натхнення, яким був його шлях та як поєднував бурхливий характер своїх поезій із ніжним ставленням до життя сьогодні розповідаємо в літературній кімнаті ДеКімнати.
Колаж: Сюзанна Рівняк
Зародження бунтівної натури
Михайло (Михайль) Семенко народився за лічені хвилини до Нового року на Полтавщині в родині письменників. Мати, Марія Проскуріна, з самого дитинства зрощувала в житті малого Михайла любов до літератури, особливо до класичної селянської прози, яку сама писала.
Проте Михайло був жвавою та неслухняною дитиною, тому вже тоді влаштовував свої бунти проти класичних норм. Першим проявом протесту була зміна ім’я на Михайля, щоб вирізнятися серед сірої маси. Взагалі Михайль хотів стати лікарем-неврологом, тому вступив до петербурзького психоневрологічного університету, де опинився в суспільстві богемної молоді. Там він надихнувся на написання своєї поезії.
Колаж: Сюзанна Рівняк
Зародження футуризму
В 1914 році відбувається тотальний злам в житті Семенка, коли він випускає свої поетичні збірки «Дерзання» та «Кверофутуризм». Автор проголошує зародження нового напрямку в українській літературі — футуризму — та тоді ж пише один із найпопулярніших своїх віршів «Місто».
Колаж: Сюзанна Рівняк
Осте сте бі бо бу візники — люди трамваї — люди автомобілібілі бігорух рухобіги рухливобіги berceus* кару селі елі лілі пути велетні диму сталь палять пах пахка пахітоска дим синій чорний ди м пускають бензин чаду благать кохать кахикать життєдать життєрух життєбе- нзин авто
Варто згадати, що в 1914 році виповнилося 100 років з дня народження «Батька української літератури» Тараса Шевченка. В той час радянська влада забороняла будь-які події, пов’язані з цим, проте наш Михайль Семенко не був «таким як усі» і у своїй відомій книзі «Кобзар» писав такі рядки:
«Ти підносиш мені засмальцьованого «Кобзаря» й кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно… Ти підносиш мені заялозені мистецькі «ідеї», й мене канудить… Мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось. Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва… А ти вхопивсь за свого «Кобзаря», від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш його захистить твоя пошана. Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння… Як я можу шанувати тепер Шевченка, коли я бачу, що він є під моїми ногами?... Я палю свій «Кобзар».
Михайль Семенко вирішив «скинути з престолу» всім відомого класика, щоб в українській літературі настала пора Ренесансу. Він проклав шлях для сучасників. Проте тогочасні письменники «закенселили» Михайля.
Романтичні розваги (Співчуття до повій)
Михайль ніколи не соромився своєї легковажної натури та не гидував походеньками по борделях — навпаки присвячував жінкам звідти співчутливі вірші.
Однак на той час Михайль мав у серці лише одну кохану — Лідію Горенко. Їхній роман розгортався стрімко та відчайдушно. Вони одружились та у них народилися дві доньки. Це знаменувало новий етап в поезії Михайля Семенка. Він почав все більше писати інтимні та еротичні вірші, в яких оголив не тільки жінку, а й своє серце.
Колаж: Сюзанна Рівняк
Перша світова війна
Михайль Семенко та інші представники футуризму були мобілізовані. Автор потрапив у владивосток в телеграфну службу, після чого повернувся до Києва, де почався новий етап його творчості. У 1918-20-х роках Михайль випускає всі твори, написані під час служби. Цікаво те, що більшість поезій були не у футуризмі, а пронизані коханням та ностальгією. В цьому ж році організовує «Ударну групу поетів-футуристів». Проте невдовзі вона розпалась. Хоч Михайля Семенка і досі вважали батьком футуризму — він був зовсім сам, у нього не вийшло зібрати минуле коло футуристів.
У 1921 році у Києві Михайль створює спілку панфутуристів «Аспанфут», відмовившись від свого кверофутуризму. Кверофутуризм — пошуковий футуризм, де обожнювали рух, шукання, динаміку. Мистецтво йшло «по колу»: всі рівні, все однаково цінне. Панфутуризм — смерть «старого» мистецтва.
У цей час Семенко практикує метод поезомалярства: єдність художнього слова й споглядального мистецтва. Найголовніше — бути сучасними. Поезію треба розкласти до букви, а образотворче мистецтво — до складників фарби.
Журнал «Нова генерація»
З 1921 року Михайль Семенко жив мріями створити свій друкований продукт. Кожного місяця він презентував свою творчість, однак продовження цьому не було. Втім, у 1927 році автор випускає свій журнал «Нова генерація», що став проривним. На своїх сторінках журнал зібрав прихильників футуризму з усіх верств населення. Семенко залучав до створення статей для «Нової генерації» не тільки письменників України та росії, а й представників з Європи.
До кінця свого життя Михайль Семенко не забував творити самостійно. Він писав поему «Німеччина», частину якої встиг випустити, а іншу навіки втратив.
Колаж: Сюзанна Рівняк
Нищення поета
В 1937 році Михайля Семенка заарештували та розстріляли НКВД. До цього поета пів року катували й допитували. Його звинувачували в участі у так званій Українській фашистські націоналістичній терористичній організації, однак в реальності її навіть не існувало.
На момент смерті поета вже не залишалось його однодумців, тож відтворити повну картину футуризму в Україні дуже важко. Проте завдяки творчому спадку Михайля ми можемо краще розуміти цей новаторський український стиль.
Як автор Михайль Семенко був оригінальним та самобутнім, він створив панфутуризм в Україні з нуля та дав майбутнім авторам мотивацію бути неповторними та впевненими у своїй творчості. Здобуток Михайля Семенка неможливо оцінити повною мірою. Епатажний герой змінив курс української літератури на 180 градусів та створив новий світ в мистецтві.
Comments