«Союз українок»: фемінізм і націоналізм. Жіночий рух в Україні на початку ХХ ст.
- Вікторія Лиса
- 30 бер. 2024 р.
- Читати 2 хв
Оновлено: 17 груд. 2024 р.
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Український жіночий рух з кожним роком стає активнішим, спричиняє дедалі більше змін у суспільно-політичному житті. Українські феміністки продовжують робити вагомий внесок у світовий жіночий рух. Розповідаємо у Фемкімнаті, як зароджувався та яким був наш фемінізм до того, як його не ліквідувала радянська влада.
«Товариство руських жінок»
Український жіночий рух зародився 140 років тому, коли у Станіславові (сучасний Івано-Франківськ) діячки жіночого руху — перекладачка і малярка Людмила Драгоманова та письменниці Наталя Кобринська й Ганна Павлик — провели перші установчі збори «Товариства руських жінок». Серед учасників — письменниця і журналістка Олена Кисілевська (писала для провідного галицького часопису «Діло», її тексти мали соціально-громадську цінність та розширили тему жіночого питання), фольклорист Євген Желехівський (один із засновників «Просвіти»), поет і драматург Іван Франко, культурна діячка Емілія Ничай-Кумановська (засновниця «Жіночої громади»).
Метою створеного товариства було залучити інтелігентних жінок до популяризації нових суспільних ідей. Зокрема, організація займалася благочинністю: у 1906 році відкрила дівочу захоронку (дитячу навчально-виховну установу) для учениць гімназії, допомагала ув'язненим тюрми «Діброва». Пізніше «Товариство руських жінок» увійде до складу «Союзу українок».
«Союз українок»
Одна з найбільших у Європі жіночих спілок, осередок просвітництва, національної свідомості та популяризації української мови і культури. Цю організацію також переслідували більшовики.
«Союз українок» створили провідні галицькі феміністки Констянтина Малицька, Герміна Шухевич (бабуся Романа Шухевича) і Марина Білецька у 1917 році. Організація налічувала 14 філій та 11 гуртків («Жіноча громада», «Руський жіночий кружок», «Союз українок Волині»), а в серпні 1919 року рух охопив і Наддніпрянщину.
Новий погляд на українську жінку
Основна мета «Союзу українок» — активізація жінок, підвищення їхню обізнаність, особливо у сфері економіки, залучення їх до світового жіночого руху.
Своєю діяльністю організації вдалося показати українську жінку крізь нову й більш сучасну призму та просунути ідею становлення вільної української держави, що мало вплив на національну свідомість.
У період існування спілки створювалися спеціальні курси для дівчат та жінок, де вони мали змогу навчатися шиттю, крою, вишиванню та кулінарії. Робота «Союзу українок» була спрямована на відновлення діяльності у післявоєнний період: курси громадського вишколу, кооперативу, ведення дитячих садків. Важливим був освітній процес — жінки влаштовували літературні вечори, виставки, зустрічі. Вже у той час активно обговорювали питання гігієни.
Національна самоідентифікація
Організація «Союз українок» проводила надзвичайно масштабну просвітницьку роботу. У 1930-х роках туди долучилося близько 60 тисяч людей. Жінки з українських сіл мали можливість бути залученими у громадське життя, отримувати освіту, підвищувати рівень господарських навичок.
Водночас учасницям спілки вдалося здійснити надзвичайний вплив на формування національної свідомості українок. Цьому сприяла постійна підтримка української мови, культури, освіти та традицій. У радянський період «Союз українок» зумів відродити та утвердити національну ідентичність серед жінок та підняти питання гендерної нерівності.
Восени 1939 року організація була ліквідована більшовицькою владою та на довгий період війни, а після розпаду СРСР не мала змоги відродитися знову. Проте зараз ціла плеяда сучасних українських феміністичних організацій продовжує їхню справу.
Коментарі