«Невеличка драма у великому місті»
- Анна Штопенко
- 21 трав. 2024 р.
- Читати 3 хв
Оновлено: 17 груд. 2024 р.
Колоритна вистава, яка б зайшла Валер’яну Підмогильному
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Тиша у залі: вистава «Невеличка драма у великому місті» пробивається першим світлом, запальними танцями й грайливими співами з етнічними мотивами. От-от почнеться колообіг закоханостей, пристрасті, особистостей та характерів.
«Коли реальність говорить тобі, що ти живеш ілюзіями, місто дозволяє тобі мріяти. У виставі “Невеличка драма у великому місті” ви познайомитеся із героями романів Валерʼяна Підмогильного, яких місто Київ привело до драматичних, дотепних, і навіть несамовитих подій. Ці події залишають у героях вічні спогади про незабутні місця і вулиці Києва», — йдеться в описі вистави.
Сьогодні у колонці ДеТеатр читайте рецензію на виставу «Невеличка драма у великому місті» від театральної школи «Ейфорія», в театрі Сузір’я. Режисерка — Ангеліна Дзнеладзе.
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Поєднання творів
У виставі «Невеличка драма у великому місті» поєднані два твори Валер’яна Підмогильного — «Невеличка драма» і «Місто» й сплетені сторілайни двох персонажів із цих паралельних світів: Марти Висоцької і Степана Радченка. У героїв, як і за творами, є декілька любовних інтересів. У кожній з цих історій одних і тих же персонажів грають різні актори. І в цьому є родзинка — кожен з акторів грає не просто стабільного героя, а його різні прояви емоцій, сторони характеру, життєвий період та обставини тощо.
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Контраст двох світів й різнобічність
Цікавість цієї вистави: за основу взяли твори Підмогильного та його героїв, а дією розкрили цілі людські світи й характери, натуру жінок та проблематичність деяких чоловіків — в амплуа 20-х і 30-х років ми можемо побачити щось дуже близьке до сучасності й щось таке, з чим стикаємося у власному реальному житті. І при цьому герої не втрачають своїх канонів.
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Колорит і стиль
У «Невеличкій драмі у великому місті» цікаво грає питання стилю. Стиль у простоті, музиці й світлі. Сценографія тут взагалі дуже мінімальна — лише дерев’яна рама, вазон з рослиною і парочка маленьких чорних східців. І ця сценографія цікава завдяки своїй рухливості й універсальності — наприклад дерев’яна рама була і вікном, і дверима, і кінотеатром, і парканом, і особистими кордонами, і важкою ношею внутрішніх проблем. І в кожній сцені декорації набували свого власного характеру разом з героями.
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Колорит, стиль та музика
Музика теж підібрана досить актуально: тут і пісні Шмальгаузен, і гурт Zwyntar, і Vivienne Mort, i Panivalkova й навіть… Саундтрек із «Зоряних війн»… все на світі. Це додає свіжості й емоційності, подекуди колориту, а подекуди інтелігентності 20-х. Від синього до червоного світла, від напівтемного до теплого…
Гарним рішенням також було поєднати естетику українського-етнічного з реальним стилем тогочасних років й зробити це у такому живому рухливому темпі.
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Жіночий світ: контрастний комфорт
Через Марту розкривається широченний внутрішній світ жінок: вона і палка, й закохана віддано, й іноді у рожевих окулярах, але в певний момент може дати всьому ради, вона і ніжна, і незалежна, і мрійлива. Жінка у цій виставі розкрита різноманітно, яскраво, широко й глибоко. Крізь таку подачу багато дівчат можуть відчути себе спокійно, комфортно, подекуди знайти у цих Мартах себе, зловити своєрідну близькість з жіночим світом, ніби ти опинилася вдома. Переживання, справжність, характер, прийняття себе і ніжною, і різкою.
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
На словах одне, а на ділі… Кавалери Марти
Тим часом крізь Степана Радченка та кавалерів Марти вдалося розкрити підступність деяких чоловіків, яку можна не побачити через їхній «випрасуваний» образ або сліпу закоханість. Кавалери Марти впадають у стан розгубленості й починають абияк гнути свою стереотипну лінію, щойно вона проявляє себе, як самодостатня жінка.
Як один з найяскравіших кавалерів Марти мені та іншим глядачам запам’ятався не надто інтелігентний інженер Дмитро Стайничий (цю роль по повній прожив актор Владислав Савченко), який випрошував дівчину одружитись з ним, під аргументом, що «відсутність кохання — це не причина не одружуватись». Ця лінія була переповнена комедією настільки, що місія цього героя почала відчуватися як висміяти стереотипність та слабохарактерність таких чоловіків.
Той самий специфічний інженер
На словах одне, а на ділі… Степан Радченко
Степан Радченко, великий поет (без квартири) вештається туди-сюди, вішаючи локшину дівчатам на вуха, й зрештою отримує бумеранги за свої побрехеньки. Дуже він любив робити свій образ більшим, ніж сама його особистість. Власне, в цьому й весь нам знайомий (вже як рідний) Степан Радченко, великий підкорювач міста :)
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Чому нам це потрібно
Втілення української літератури в життя шляхом театрального мистецтва — це те, що надає їй другого дихання, оживляє, популяризує (якщо це якісно й унікально). «Невеличка драма у великому місті» — це якісне поєднання двох творів, паралельних світів, виконане колоритно, енергійно та легко на сприйняття.
Якщо ви не читали Підмогильного, ви зрозумієте суть на свій лад й, високоймовірно — вас потягне читати Підмогильного. Якщо ж читали — то відчуєте ці твори ще яскравіше. У цій виставі основа — це твори пана Валер’яна, а все решта — майстерність, почерк та свіжий креатив творчої команди. Якщо ви хочете відпочити в оточенні українського, в комплексі зрозуміти характер цієї сторони укрліту, щось відчути — вам на «Невеличку драму у великому місті».
Дизайн: Вовкотруб Дар'я
Коментарі